Герой Росії І.А.Касьянов
(Довідку підготовлено за матеріалами статті Василя Фатігарова)

Ілля Анатолійович Касьянов народився 28 травня 1961 року. Навчався спочатку в школі, потім у Мінському суворовському училищі, де він обрав та полюбив професію військового. Вже тоді вихователі відзначали головну рису його характеру: вміти піклуватися та захищати своїх товаришів, а також тих, хто потребував допомоги.

Через два роки після закінчення Київського загальновійськового училища він потрапив на свою першу війну в Афганістан. У листопаді 1984 р. був тяжко поранений. Питання стояло про ампутацію ноги. Але, завдяки зусиллям лікарів та власному міцному здоров'ю, все обійшлося.

Із госпіталю він повернувся в Афганістан до своїх підлеглих нелегкого ремесла військового розвідника. Тут народилася та увійшла в повсякденний ужиток фраза офіцера Касьянова, котра визначала його ставлення до підлеглих: "Що я, я завжди знайду спосіб вижити. А от мої хлопці…" Він їх і навчав перемагати та залишатися живими. Втрати серед його підлеглих завжди були мінімальними.

Саме з Афганістану було направлено його перше представлення до звання Героя, в ті роки - Героя Радянського Союзу. Однак військові чиновники у нагородному відділі вирішили тоді, що відсутність втрат в його підрозділі не підстава для нагородження…

Після Афганістану служив на різних посадах у військах. 1994 році він став начальником розвідки окремої мотострілкової бригади…

Потім була Чечня. Та, перша, найважча. Був поранений. Знову, як в Афганістані, представлений до звання Героя. Бригада, розвідкою якої він керував, практично не зазнавала втрат. Матері солдатів можуть сказати вам, що це значить…

Наказ про присвоєння І.А.Касьянову заслуженого ним звання Героя Росії датовано 15 травня 1996 року…

Після закінчення війни продовжував службу у військах. Дізнавшись про те, що в Солнечногорську є Курси з підготовки військових спостерігачів ООН, серйозно взявся за вивчення англійської мови - робочої мови миротворців у місіях ООН. Блискуче склавши вступні іспити, в жовтні 1996 року він вступив на курси миротворців.

Робота військового спостерігача близька до роботи військового. Різниця в тому, що військовий спостерігач ООН повинен вміти вирішувати поставлені задачі без застосування зброї, спираючись на авторитет Організації Об'єднаних Націй. Проте і миротворець, і військовий завжди повинні піклуватися про своїх колег та підлеглих, уникати невиправданих втрат, приходити на допомогу тим, хто потребує підтримки та захисту.

Після закінчення навчання в Солнечногорську - робота в інтернаціональному колективі військовим спостерігачем місії ООН у Західній Сахарі. За цю роботу в 1998 році його було нагороджено медаллю ООН "На службі миру".

Після повернення із Західної Сахари та короткої відпустки була цікава робота викладача курсів "Вистріл" та наставника одної з молодіжних організацій Твері.

Коли в Чечні почалася друга війна, Касьянов знову поїхав туди. Він загинув 8 листопада 1999 року. Це сталося так.

Група офіцерів, у складі якої був підполковник Касьянов, виїхала на рекогносцировку в район бойових дій. Їх накрили міномети бойовиків.

Ілля Анатолійович був тяжко поранений, але поки залишався живий, керував виходом групи з-під обстрілу. Сам вколював собі промедол…

Викликали "вертушку". Але через туман вертоліт не зміг сісти. Час спливав, а з ним згасало життя.
До санчастини його привезли з тиском "нуль". Лікарям вдалося підняти тиск до 80, але у них не виявилося ні умов для переливання крові, ні самої крові…

Його, російського офіцера й миротворця, поховали у Твері на Алеї слави Дмитрово-Черкаського кладовища.

Зараз обласна влада розглядає питання про присвоєння одній із вулиць імені Героя Росії підполковника Іллі Касьянова.

Переклад: Бабко, Дерлюк, Мiхненко за ред. Н.О.Шовгун